Вчитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові.
Скільки доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя — це не
лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа
морального, етичного, духовного зростання.
Я - вчитель... Два чарівних слова, які змушують зазирнути у власне серце, в
свої думки, подумати про себе.
Ще навчаючись у школі, мене завжди
захоплювали і полонили творчі уроки мого учителя малювання. Я завжди запитував
себе: де у людині може поміститися стільки фантазії, краси, тепла, мудрості? На
все життя запам’яталися мені ці уроки. Мудрий голос, тепла усмішка, лагідні очі
заполонили мене. Мабуть, саме тому я обрав цю професію.
Для учителя найбільше щастя-це коли учні з нетерпінням чекають улюблених занять. Не йдуть, а біжать на них, з великим задоволенням творять
все краще і краще. А ще найбільша нагорода - коли через багато рокiв, iз щирим
почуттям подяки учні приходять до свого вчителя, щоб просто поговорити, розповiсти
про себе, згадати що-небудь iз минулого.
Моя робота — це моє життя, якого я
собі по-іншому не уявляю. Свого часу Платон сказав: «Майстрами не народжуються,
ними стають». Я розумію, яку чудову, потрібну, важливу, але водночас і важку
професію я обрав. Знаю, скільки зусиль потрібно прикласти, щоб виховати
справжню Людину. І я наполегливо йду до цієї мети, адже обрана мною професія –
це професія від Бога, а всі інші – від Учителя.
Немає коментарів:
Дописати коментар